24 вересня близько 16.00 потужний вибух зруйнував будівлю колишнього кінотеатру з отелем «Спартак» — пристосованого німцями під комендатуру. В комендатуру на реєстрацію стояла величезна черга киян - близько 200 людей одразу загинули.
Потім почалися потужні вибухи в інших будинках. Упродовж тижня Київ перетворився на руїни, поховавши під уламками будинків кілька тисяч мирних мешканців. Почалася катастрофічна пожежа - весь центр Києва запалав - перекриття та перегородки у більшості будинків були дерев'яними, у сараях та підвалах зберігалися дрова та вугілля, на кухнях – запаси гасу. Грандіозну пожежу не було чим гасити, адже водопровідна станція була також підірвана комуністами і водогін не діяв, Київ перетворився на шалене море вогню.
Вибухи закінчились 29 вересня. Основна пожежа тривала два тижні. Наслідки вибухів та пожеж були жахливими: історичного центру Києва, який складав славу міста, більше не існувало. Було знищено 940 великих житлових та адміністративних будівель, також у Києві повністю згоріло 211 приватних одноповерхових будинків, пошкоджено – 87.
Це була цілеспрямована акція, організована «своїми» - так звана тактика «випаленої землі», внаслідок якої загинули тисячі киян і близько 50 тисяч залишилися без даху над головою.
6 листопада 1943 року Київ був визволений від німців. А вже 8 листопада у газеті «Правда» з'явився репортаж, де вся відповідальність за вибухи перекладалася на німців. Ті кияни, хто пережив окупацію і бачив усе на власні очі, мовчали, знаючи чим може закінчитися критика офіційної "правди". Тому за часів СРСР за офіційною версією у знищенні Києва були винні німці...
СРСР давно немає, а його міфи живуть і досі отруюють свідомість людей. І сьогодні не надто багато людей згадує про тисячі киян, що живцем згоріли у київському вогненному голокості 1941 року...
