 |
| О.Смотрич. Російський імперіялізм у творчости Шевченка. Дизайнер невідомий. Опубліковано - Баварія, 1946 |
Шевченко не тільки поет світового маштабу. Він також виразник політичного українства, остаточну мету якого окреслив аксіомою:
В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ ПРАВДА І СИЛА І ВОЛЯ,
Шевченко також є продовжувачем зненавидженого і проклятого Москвою мазепинства, цо ставвло собі мету-вирвети Україну з пазурів російського імперіялізму, вернути їй давні вольності і державну самостійність.
Російському імперіялізмові Шевченко сголосив нещадну боротьбу і то в часі, коли на широких просторах імперії "на всіх язиках все мовчало", стероризоване поліційним режимом. Особливо гостро засудив поет російський імперіялізм в поемі "Казказ", де став на захист поневолених Москвою народів. Шевченків "Кавказ" може бути бойовям маніфестом для всякого народу, шо бореться за своє визволення, для всіх, хто є ворогом тиранії і насильства.
В цій же поемі Шевченко дав блискучу характеристику ненаситного російського імперіялізму і його методів, що збереглися по сьогодні. Російський імперіялізм не може терпіти, щоб побіч нього існував який вільний народ, щоб цей народ їв власний хліб не з ласки Москви, щоб не платив Москві за сонце. Це ж нечуване зухвальство!
Завоювання якогось народу починається звичайно з хвалькуватої і брехливої пропаганди, яку сьогодні в СССР доведено до мистецтва:
Якби ви з нами подружились
Багато б дечому навчились!
обіцяють російські імперіялісти вільним народам. Шевченко саркастично висміює це "культуртрегерство" найбільш відсталої в світі країни, за яким ховаються завойовницькі пляни:
Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!..
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати,
Як і носить!.. і як плести
Кнути узловаті...
На крові і сльозах поневолених народів будувалась російська імперія, Цих сліз вдовиних, дівочих і батьківських, пролито "не ріки - море", в них можна б утопити всіх імператорів з дітьми і внуками, й всіх кремлівських тиранів по сьогоднішній день.
Немає меж цьому ненажерному російському імперіялізмові.
Забравши в вільних народів їх Батьківщину, їхне "поле і море", він уже витягнув хапчиві руки по їхні горді гори, де царіть вічна воля, він ладен зорати до моря та загарбати для себе. Сьогоднішні кремлівські імперіялістички, кують зухвалі пляни про завоювання цілого світу, продовжують тільки імперіялізм російських царів, що його Шевченко висміяв у поемі "Великий Льох" устами одного дівчати:
Може ще цегли завалять,
Москали підуть,
Бо чуєш, є що цар хоче
Весь світ полонить.
Тяжку руку російського імперіялізму найбільше відчула Україна, що вже більш 200 років карається в московській неволі. В своїх поезіях Шевченко робить перелік всіх злочинів, що їх російський імперіялізм вчинив на Україні. Ніде тут немає мови про "два братні народи", ані одним словечком не говоряться про "дружбу і любов" обох цих народів", що підсувають Шевченкові більшовики є тут грабіжники і пограбовані, злодії і окрадені, гнобителі і гноблені, кати і катовані.
Переяславську умову, яку Хмельницький підписав з Москвою як пакт про взаємодопомогу, піддав Шевченко нищівній критиці. Як відомо, Хмельницький, їдучи в Переяслав, сподівався, що московський народ, просвітлений українською релігією і мовою, буде надійним захисником України від її ворогів, буде союзником, братом. Мрія Хмельницького була, щоб "москаль добром і лихом з козакам ділився". Ця мрія гетьмана не справдилася. Москалі не дотримали Переяславської умови, як не дотримують ніяких умов. Вони вважали Україну за свою здобич і як таку її трактували. Переяславська умова, замість забезпечити Україні волю була початком найтяжчої неволі українського народу - московської неволі. Від Переяславської умови, на думку Шевченка, походять всі нещастя України.
Шевченко не має ні одного слова виправдання для Хмельницького за Переяславську умову, хоч нема сумніву, гетьман керувався добрими намірами. Поет ні одним словом не схвалив Переяславської умови і орієнтацію Хмельницького на Москву, не похвалив гетьмана за неї. Гостра критика і тяжкі докори, які інколи переходять в прокльони — це загальний тон Шевченкових ремінісценцій про Хмельницького. Причиною цього була Переяславська угода з Москвою.
Шевченко докоряє Хмельницькому: "Ти все оддав приятелям, а їм і байдуже!" Цією умовою "занапастив єси вбогу сироту Україну". Тому Хмельницький "великий, славний, та не дуже" / Якби то ти Богдане... /, тому в поемі "Невольник" Шевченко називає його "Богданом-недомудром", а в "Розритій могилі" — "нерозумним сином". В поемі "Великий льох" душа Прісі карається за те, що перейшла Хмельницькому дорогу з повними ведрами /в повір’ях народу, як відомо це значить бажати успіху/, коли він їхав підписувати Переяславську умову:
...Я того й не знала
Коли він їхав в Переяслав
Москві присягати!..
І вже ледве, ледве
Донесла до хати
Оту воду... чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тією клятою водою!
За цей гріх душа Прісі не може дістатися до раю. Так тяжко карає Шевченко душу несвідомої дівчини за те, що вона, несвідомо, побажала успіху справі, шкідливій для України. Такий же тоді великий гріх Хмельницького, що свідомо підписав цю умову з Москвою! За цей гріх Україна в "Розритій могилі" прямо проклинає Хмельницького:
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала..
А в дошкульному вірші "Якби то ти, Богдане..." Шевченко ще раз дає волю почуванням і з гнівом кличе: "Якби ти на світ не родивсь або в колисці ще упивсь, то не купав би я в калюжі тебе преславного..." В "Осії глава X" Шевченко, шукаючи причини, чого Україна так тяжко карається під Москвою, знов обвинувачує за це Богдана.
В оцінці Хмельницького Шевченко тримається цілком протилежного погляду, ніж російські імперіялісти, царської чи сталінської Росії. Фальшиво толкуючи зміст Переяславської умови, Москва перфідно уживає імени Хмельницького, щоб узаконнити окупацію України, щоб пропагувати "добровільне" приєднання України до Росії. Шевченко ж, поважаючи Хмельницького як великого полководця і героя визвольної боротьби України, вважає Переяславську умову тяжкою політичною помилкою Хмельницького.
Таким чином Шевченко розбиває теорію про "один руський народ", яку вигадали московські імперіялісти, щоб обґрунтувати поневолення українського й білоруського народів. Шевченко вважає глумом над українським народом теорію москалів, що
................. все то те /Україна/
Таки й було наше,
Що вони тільки .......... наймали
Татарам на пашу
Та полякам...
Якби це була правда, то були б москалі не віддавали української землі "на пашу", були б не плюндрували України, то не бажав би український народ скинути з себе цю страшну "опіку" "старшого брата".
На цю лже-теорію Шевченко відповідає натхненно:
Не смійтеся чужі люде!
......................
Встане Україна
.....
